укр рус

 

Важливою передумовою організації Інституту була наявність у Харкові однієї з найстаріших у нашій країні великої Губернської земської психіатричної лікарні, відкритої в 1796 році.
На базі цієї лікарні (Сабурової дачі) працювали такі талановиті психіатри як П.І.Ковалевський, М.В.Краінський, В.О.Гіляровський, О.О. Говсєєв, М.І.Мухін і інші.
П.І. Ковалевський, очолюючи кафедру психіатрії Харківського університету, у 1880 р. випустив перший російський підручник з психіатрії, що витримав 4 перевидання, а в 1883 р. почав видавати перший вітчизняний журнал "Архів психіатрії, неврології і судової патології".
Одержують всесвітнє визнання праці М.В.Краінського з епілепсії, що були удостоєні премій Бельгійської і Нью-Йоркської академій наук.
О.І.Ющенко став основоположником біохімічного напрямку в психіатрії.
Організатором і першим директором Інституту став широко відомий у країні і за рубежем невролог, Заслужений професор О.І. Гейманович. У 1926 році, поряд з цим інститутом, на Сабуровій дачі був організований Український інститут клінічної психіатрії і соціальної психогігієни. Організатором і першим директором Інституту був учень В.М.Бехтєрєва і І.П.Павлова, основоположник генетичного напрямку в психіатрії, академік В.П.Протопопов. Це був високоерудований психіатр-клініцист, талановитий організатор, видатний вчений в області патофізіології вищої нервової діяльності.
Для задоволення зростаючих потреб практичної охорони здоров'я виникла необхідність перебудови системи наукового забезпечення, організації великих комплексних науково-дослідних структур нового типу.
 
    

 
  
Ющенко
Олександр Іванович
 Ковалевський
Павло Іванович

 Протопопов
Віктор Павлович

 Гейманович
Олександр Йосифович

 
У зв'язку з цим у 1932 р. на базі Українського науково-дослідного психоневрологічного інституту, Українського інституту клінічної психіатрії і соціальної психогігієни і психоневрологічного факультету Медичного інституту було створено Всеукраїнську психоневрологічну академію.
Першим Президентом Академії стала Затонська Е.С.
Для вирішення поставлених перед Академією задач у її структурі були розгорнуті такі інститути:
Інститут клінічної психоневрології, до складу якого ввійшли 10 клінік (3 неврологічних, 5 психіатричних, 1 клініка неврозів і 1 нейрохірургічна);
Інститут експериментальної психоневрології, в складі 13 лабораторій (5 морфологічних, 7 експериментально-фізіологічних і 1 біохімічна );
Інститут психоневрології дитинства (в складі: психоневрологічна і психіатрична клініки, відділ соціальної психоневрології і психогігієни дитинства);
Інститут соціальної психоневрології в складі 7 відділів;
Інститут психології (в складі відділу загальної і генетичної психології та відділу клінічної психології);
    
    
 Інститут психоневрологічних кадрів (до його складу входили: ВУЗ і робітфак при ньому, технікум і курси санітарів). Крім цього, Інститут кадрів керував підготовкою аспірантів і удосконаленням лікарів-психоневрологів.
Таким чином, Українська психоневрологічна академія являла собою унікальну поліфункціональну установу, що сприяла значному розвитку психоневрології не тільки в Україні, але і у всьому Радянському Союзі. Серед професорів Інституту й Академії були широко відомі в СРСР і за рубежем неврологи - академік О.М.Грінштейн, заслужений професор О.І.Гейманович, академік І.М.Филимонов, нейроморфолог - член-кор. АМН СРСР Л.І.Смирнов, фізіолог - академік Г.В.Фольборт, психологи - академік О.Р.Лурія й академік О.М.Леонтьєв, психіатри - академік О.І.Ющенко, Заслужений діяч науки Т.І.Юдін, академік В.П.Протопопов, академік Е.А.Попов, професор К.І.Платонов і ін.
У довоєнний період в неврології велика увага приділялася інфекційній патології нервової системи. У клінічних і лабораторних умовах комплексно і поглиблено досліджували епідемічний енцефаліт (О.І.Гейманович, Г.Д.Лещенко, І.М.Филимонов).
Великим досягненням у фізіології і патології вегетативної нервової системи стали роботи О.М Грінштейна, монографія якого "Шляхи і центри нервової системи" протягом тривалого часу була настільною книгою неврологів країни.
    
    
 Нейрохірургічний відділ Інституту був одним з найбільших у СРСР утворень нейрохірургічного профілю, де З.І.Геймановичем, Л.І.Смирновим, М.С.Горбачовим були розроблені техніки цілої низки нейрохірургічних операцій.
В області психіатрії актуальними були дослідження шизофренії, малярійних і висипнотифозних психозів, психопатології епідемічного енцефаліту, епілепсії, алкоголізму (О.І.Ющенко, Т.І. Юдін, В.П.Протопопов, Є.О.Попов). К.І. Платоновим були закладені теоретичні і практичні основи психотерапії.
У психологічному секторі вивчалися вищі психічні функції у їх генезі та деструкції. Загальнотеоретичними основами робіт було вивчення взаємозв'язку психології і фізіології. У плані клінічної психології центральним було визначення ролі внутрішньої мови і її зміна у низці синдромів кіркової патології, вивчення механізмів формування афазій, алексій, аграфій, агнозій (О.Р.Лурія, О.М.Леонтьєв).
Багато уваги приділялося питанням соціальної психоневрології і психогігієни, розробці принципів і методів організації усіх видів психоневрологічної допомоги.
В Інституті розроблялися клінічні проблеми дитячої неврології і психіатрії.
Напередодні і в роки Великої Вітчизняної війни в Інституті активно розроблялася тематика оборонного значення.
У повоєнний час багато уваги приділялося питанням психоневрологічної реабілітації інвалідів Великої Вітчизняної війни. В ці роки в Інституті працювали такі відомі вчені, як професори Л.Б.Литвак, Н.П.Татаренко, О.С.Вальшонок, А.І.Плотічер, Й.М.Аптер, А.Н.Шогам, І.Й.Шогам, М.Е.Телешевська, П.І.Коваленко, Н.К.Ліпгарт.

Адреса:
Україна, 61068, Харків,
вул. Академіка Павлова, 46

Разработка сайта ООО «КОДА» © 2009